ONLINE-бібліотека. 11 клас


"Гіркий присмак реальності"

Євген Плужник

«Для вас, історики майбутні»

Для вас, історики майбутні,
Наш біль – рядки холодних слів!
О, золоті далекі будні
Серед родючих вільних нив!

Забудь про ті натхненні свята,
Що в них росила землю кров!
Мовчи, мовчи, душе підтята.
– Агов!

Якийсь дідок нудний напише, –
Війна і робітничий рух...
О, тихше!
– Біль не вщух!

 «Вчись у природи творчого спокою…»

Вчись у природи творчого спокою
В дні вересневі. Мудро на землі,
Як від озер, порослих осокою,
Кудись на південь линуть журавлі.

Вір і наслідуй. Учневі негоже
Не шанувати визнаних взірців,
Бо хто ж твоїй науці допоможе
На певний шлях ступити з манівців?

«Ніч… а човен – як срібний птах!..»

Ніч... а човен — як срібний птах!..
(Що слова, коли серце повне!) ...
Не спіши, не лети по сяйних світах,
Мій малий ненадійний човне!

І над нами, й під нами горять світи.
І внизу, і вгорі глибини...
О, який же прекрасний ти,
Світе єдиний!
«Річний пісок слідок ноги твоєї…»

Річний пісок слідок ноги твоєї
І досі ще — для мене! — не заніс...
Тремтить ріка, і хилиться до неї
На тому березі ріденький ліс...

Не заблукають з хуторів лелеки,—
Хіба що вітер хмари нажене...
О друже мій єдиний, а далекий,
Який тут спокій стереже мене!

Немов поклала ти мені на груди
Долоні теплі, і спинилось все:
І почуття, і спогади, і люди,
І мертвий лист, що хвилями несе...

Немов ласкаві вересневі феї
Спинили час,— і всесвіт не тече...
І навіть цей слідок ноги твоєї
Вже не хвилює серця і очей...

Бо я дивлюсь і бачу: все навіки
На цій осінній лагідній землі,
І твій слідок малий — такий великий,
Що я тобі й сказати б не зумів

Максим Рильський


Коментарі

Дописати коментар