Корисна та шкідлива їжа з позицій традиційного харчування українців
Її характер залежить від багатьох
факторів: соціально-економічного становища людини, історичних
умов, природно-географічного середовища, напрямку господарської діяльності
тощо.
Провідними галузями господарства українців у XIX — на початку XX ст. були
хліборобство і тваринництво. Селяни займалися також бджільництвом, рибальством,
збиральництвом.
Харчувалися
українці продуктами, отриманими із власного господарства. Селяни вирощували
злаки: жито, пшеницю, ячмінь, овес, гречку. Морозостійкі овес та ячмінь
переважали у господарствах гірських місцевостей. У південних районах України,
на Подністров’ї та у східних Карпатах поширювалася кукурудза.
Велику роль у
харчуванні українців відігравали овочі (картопля, капуста, буряк, цибуля,
часник, огірки) та бобові (горох, квасоля, а в карпатських селах — також біб).
З насіння льону, конопель чи ріпака, подекуди — соняшника, відтискали олію.
Важливу галузь
селянського господарства складало тваринництво — доглядання корів, овець, кіз
та свиней. Адже важливим харчовим продуктом було молоко, в той час як м’ясо
вживали лише у свята. Споживання птиці (курей, гусей, качок) та яєць було також
обмеженим: їх здебільшого продавали.
Продукти, які
швидко псувалися, селяни консервували: сушили, солили, квасили чи вудили. До
найдавніших способів заготівлі продуктів на зиму належало сушіння грибів,
лісових ягід (чорниць, терену) і фруктів (яблук, груш, вишень, слив), а в
поліських селах — риби.
В усій Україні
було поширене соління сала і м’яса. Посолене внутрішнє сало («здір») скручували,
обв’язували шнурком та підвішували в коморі або зберігали у діжці із хребтовим
салом. У карпатських селах посолене сало та м’ясо вудили на горищі в диму.
На зиму селяни
солили огірки, квасили капусту та буряки. У діжку із шаткованою капустою клали
цілі головки капусти («крижівки», «качани») або половинки качанів («пелюстки»).
Із «крижівок» готували голубці, а «пелюстки» використовували для борщу.
Їжа українців за часом уживання та престижністю
поділяється на дві великі групи: щоденна і святкова.
За вмістом основного продукту — на борошняну, овочеву, молочну,
круп’яну, м’ясну, фруктову та комбіновану.

В Україні хліб
пекли раз на тиждень, переважно з житнього борошна, домішуючи до нього ячмінне,
гречане або вівсяне. У карпатських селах переважав вівсяний (на Бойківщині,
Лемківщині) чи кукурудзяний (на Гуцульщині) хліб.
Основна маса селян у XIX ст. через
соціально-економічні обставини відчувала нестачу хліба. Тому до хлібного тіста
доводилось домішувати картоплю, горох, квасолю, а в неврожайні роки чи навесні
— висівки, товчені жолуді, лободу, кропиву чи подорожник. Переважав хліб із
заквашеного тіста. Пиріжки наповнювали різною начинкою: картоплею,
квашеною капустою, сиром, вареною квасолею, пшоняною кашею, а влітку і восени —
вишнями, сливами, чорницями, калиною.
В українській кулінарії було багато варених страв із борошна: затірка,
лемішка, вареники, кваша, вівсяний кисіль та ін.
Вівсяний кисіль, який ще називали «киселиця», «вівсяний борщ», був однією з найдавніших борошняних страв.
Вівсяний кисіль, який ще називали «киселиця», «вівсяний борщ», був однією з найдавніших борошняних страв.
У харчовому раціоні українців чільне місце посідали каші. Їх готували з
гречаної, ячмінної або пшоняної крупи. У карпатських селах переважали вівсяні
(Бойківщина, Лемківщина) та кукурудзяні (Гуцульщина) каші. Їх варили накруто
(на воді) або нарідко (на молоці), мастили олією чи салом, або ж їли з молоком.
Це була поживна страва, яку подавали переважно на обід. Готували кашу в будні
та святкові дні.
Серед овочевих культур в Україні у XVIII ст. значного поширення набула
картопля, витіснивши з ужитку чимало давніх борошняних страв. Протягом року
вона становила основу харчування у поліських та карпатських селах, де постійно
відчувалася нестача зернових. Картопля була другим хлібом, якого, як казали
гуцули, не потрібно «ні молотити, ні до млина, а просто — до горшка». Її
найчастіше варили в лушпинні або пекли в печі, особливо під час постів. Їли
картоплю із квашеною капустою, капустяним квасом, огірками, кислим молоком,
мастили олією або смаженим салом. Картоплю їли в будь-яку пору дня, але
найчастіше вранці та ввечері.
Багато страв
готували з вареної картоплі: смажили на олії картопляники, пиріжки, начинені
квасолею, капустою чи грибами. їх споживали зі сметаною, смаженим салом або ж
олією.
Українська
кухня багата стравами із тертої картоплі: на олії смажили деруни («терті
пляцки»), пекли на капустяних листках коржики («терчаники», «книші»,
«буляники»), варили галушки, а в карпатських селах — голубці. З картоплі варили
юшку («юіпонку», «булян», «булі з водою»), до якої часто додавали квасолю,
горох, гриби або якусь крупу.
Українські селяни споживали багато капусти, особливо квашеної. З квашеної
капусти найчастіше готували капусняк («капуста», «росолянка», «варянка»),
додавши пшона та картоплі. Засмажували капусняк салом або олією, а у піст його
варили з бобом або грибами. Квашену капусту також тушкували, начиняли нею
вареники та пиріжки, їли її з хлібом.
Найпоширенішою овочевою стравою був борщ. Про його значення у харчовому
раціоні українців свідчать прислів’я: «Як
нема борщу, то нема й їжі», «Борщ — старий господар», «Де в хаті борщ і
капуста, там хата не пуста». В Україні відомо кілька різновидів борщу: з
квашених буряків (у поліських і карпатських селах), з буряків, картоплі й
капусти (Центральне Подніпров’я), з квашених буряків і капусти, а навесні — зі
щавлю, лободи та картоплі. У піст борщ варили із сушеною рибою або грибами.
Часник та
цибулю використовували як приправу для багатьох страв. Улітку вони разом з
хлібом становили полуденок селянина в полі. У віруваннях українців часник
виконував роль оберега від злих сил. Зубчик часнику жінка зашивала колись у
пояс «від уроків». З тією ж метою у карпатських селах молодій пришивали чи
вплітали до весільного вінка зубчик часнику. З часником куми несли хрестити
новонароджену дитину.
Важливу роль у
харчовому раціоні селян відігравали бобові — горох, квасоля, а в карпатських
селах — і біб. Зварені бобові досить часто їли з різними стравами замість
хліба. З квасолею по всій Україні варили борщ та юшку.

1. Від яких
факторів залежить характер їжі українців?
2. Де брали
українці продукти для харчування? Яку роль у цьому виконувало господарювання
народу? Які продукти відігравали велику роль у харчуванні українців?
3. Як
використовували продукти, які швидко псувалися? Наведіть приклади.
4. На які групи
поділяється їжа українців? Наведіть приклади.
5. Розкажіть
про роль хліба у щоденному харчуванні українців.
6. В українській кулінарії було
багато варених страв із борошна. Розкажіть про них.
7. Яке місце у харчовому раціоні
посідали каші?
8. Яка з овочевих культур набула
значного поширення у ХVІІІ ст.? Які страви готували з неї?
9. Що вам відомо про споживання
капусти, а також борщу, цибулі, часнику, бобових?
10.
Розкажіть про молочні продукти у харчуванні українців.
Прочитайте матеріал уроку, дайте відповіді на запитання з розділу
«Узагальнюємо». Підготуйте проект «Традиційні страви українців».
Коментарі
Дописати коментар