Сторінка теоретика

Епос як один з основних літературних родів, його особливості, жанри

Епос чи не найдавніший рід художньої літератури. Кожен із нас ознайомлюється з епічними творами ще змалку, коли нам читають казки, а в старшому віці ми вже маємо справу з романами.

ЗАПАМ’ЯТАЙ

Епос — це рід художньої літератури (поряд з драмою і лірикою), для якого характерне зображення подій зовнішніх відносно автора або оповідь про події, які нібито відбувалися у минулому (немов здійснювалися насправді і згадуються оповідачем).

ЗВЕРНИ УВАГУ!

Епос (з грецької – слово, розповідь) – рід літератури, що прагне зобразити дійсність в її об'єктивній сутності, в об'єктивному перебігу подій, сюжетному їх розвитку, наче поза втручанням автора. 

Епічні твори – розповідні. Зображення в епосі ведеться від реального чи умовного наратора (оповідача), рідше свідка чи учасника подій. Оповідь або розповідь ведеться переважно у минулому часі, подеколи – у теперішньому, зрідка – у майбутньому від третьої особи (розповідач) чи першої (оповідач). 

ВАРТО  ЗНАТИ

Основні особливості епосу: 

• розповідь про події як такі, що вже відбулися;
• зображення людини через її вчинки, поведінку, особливості мови тощо;
• описи різних видів; 
• рівний («епічний») тон викладу;
• менш інтенсивне, ніж у ліриці використання образотворчих засобів;
• прозова форма (крім байки).

Залежно від масштабів зображення подій і доль розрізняють три групи епічних жанрів:

• до великих жанрів належать епопея (іноді роман-епопея) і роман;
• до середніх — повість;
• малі жанри репрезентують новела, оповідання, нарис, фейлетон, памфлет, міф, легенда, притча, казка.

Оповідання та повість. І в оповіданні, і у повісті змальовуються події та образи людей; основний спосіб викладу – розповідь; матеріал викладається у прозовій формі. Відрізняються одне від одного обсягом матеріалу та ступенем докладності зображення.

Оповідання бере свій початок від народних переказів про події і виникло дуже давно. Оповідання за кількістю посідають перше місце серед епічних творів.

Повість виникла в літературі східнослов,янських народів і лише в ХІХ ст. перейшла в деякі західноєвропейські країни. Термін цей походить від слова “повідати” і в різні епохи мав неоднаковий зміст. Тільки наприкінці ХІХст. термін “повість” остаточно закріпився за творами середньої епічної форми. Місце повісті між оповіданням і романом визначається як широтою охоплення життя і ступенем докладності зображення його, так і обсягом.

Роман – розповідь про важливі і складні суспільні процеси, багатогранно і у розвитку  зображена значна кількість персонажів.

Роман—епопея – розповідь про події всенародного значення, створення сильних характерів, зображення життя не одного, а кількох поколінь, масштабність.

Нарис – художньо-публіцистичний жанр на актуальну тему сучасності, в якому розповідається про справжні події (часто на документальній основі).

Новела – розповідь про незвичайну подію зі стрімким розвитком сюжету, із різкими зламами.